Контактна інформація

Код ЄДРПОУ 30203617

Юридична адреса:
79000, Україна, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1

Фактична (поштова) адреса:
79000, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1
тел.:   +38(032) 2970569   (2610879);
тел./факс:   +38(032)2970569  
E-mail: ukr_aud@utel.net.ua

 

-

Консультації з питань банківського законодавства

Просимо надати консультацію

Віктор Турчин - 03/08/2010 15:51:47

щодо оподаткуванням ПДФО операції при взятті на баланс банку (на рахунок 3409) майна від фізичної особи в рахунок погашення її (фіз.особи) заборгованості по кредиту та несплачених відсотках. Тобто чи виступає банк при проведенні цієї операції податковим агентом для фізичної особи?

- 03/08/2010 15:53:44

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.
Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Відповідно до ст. 19, ст. 25 Закону України "Про заставу" та ст. 589 Цивільного кодексу України в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед банком під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема банк, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави.
Звернення стягнення на заставлене майно може відбутися шляхом:
1) продажу заставленого майна, що належить заставодавцю – фізичній особі;
2) припинення застави шляхом придбання заставодержателем (Банком) права власності на заставлене майно.
Слід зауважити, що нормами Закону України "Про заставу" або будь-якими іншими нормативними документами чітко не визначено, що припинення застави шляхом передачі заставленого майна у власність заставодержателя прирівнюється до продажу.
Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України операція продажу нерухомого майна повинна бути здійснена на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У Вашому випадку перехід права власності на заставлене майно відбувається на підставі договору застави (іпотеки), а не на підставі договору купівлі-продажу. Тому виходячи з норм Цивільного кодексу України операція здійснена не за договором купівлі-продажу, на нашу думку, не може вважатися продажем.

Хоча думка деяких податкових органів, що висвітлена, для прикладу, у листі ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.03.2009 р. N 12200/10/31-111 протилежна, а саме:
«У разі якщо за згодою сторін заставлене майно в рахунок погашення кредиту переходить до заставодержателя, то таке відчуження прирівнюється до продажу».
Також ДПА України у листах № 8522/6/17-0716 від 31.08.2009р., № 11616/6/17-0716 від 11.11.2009р. роз’яснює, що «у разі взяття банком заставленого майна на свій баланс як основного засобу, слід вважати, що фізична особа відчужила (продала) банку своє власне майно. Тому, банк при купівлі у фізичної особи нерухомого чи рухомого майна має виконати всі функції податкового агента щодо вартості придбаного майна, зокрема нарахувати податок за нормами ст. 11 або ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та сплатити (перерахувати) утриманий податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку».
У листі № 14312/7/17-0717 від 09.07.2009р. ДПА України роз’яснює:
«відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» «особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, до яких зокрема, відповідно до п. 1.3 "є" ст. 1 Закону, відносяться доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, є податковий агент.
Одночасно, згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Підпунктами 11.1.2 та 11.2.2 п. 11.1 та 11.2 ст. 11 Закону встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.2 ст. 7 цього Закону.
Враховуючи наведене, юридична особа, яка нараховує (виплачує) платнику податку - фізичній особі дохід від купівлі у останнього нерухомого майна, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою податку, а нотаріуси відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону виконують функції податкових агентів в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу».


Отже, оскільки перехід права власності на заставлене майно до Банку відбувається на підставі договору застави, а не договору купівлі-продажу, обов’язковими умовами укладання якого повинні бути нотаріальне посвідчення та державна реєстрація, а також посилаючись на норми п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким визначено податкового агента при здійсненні операцій з відчуження об’єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, а саме – нотаріуса, вважаємо, що Банк при взятті на баланс банку (на рахунок 3409) майна від фізичної особи в рахунок погашення її заборгованості по кредиту та несплачених відсотках не виступає податковим агентом.

Проте, як уже зазначалось в попередніх абзацах, центральний податковий орган відстоює іншу точку зору, а саме наголошує, що саме банк повинен виконувати функції по нарахуванню, утриманню та перерахуванню в бюджет податку з доходів фізичних осіб при переході права власності до нього на заставлене майно.
Відповідно при проведенні перевірок податковими органами такі «порушення» щодо справляння податку з доходів фізичних осіб можуть бути висвітлені в акті перевірки та відповідно застосовані фінансові санкції згідно п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Однак, оскільки чинним законодавством чітко не врегульовано сам механізм справляння податку з доходів з фізичних осіб при погашення заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками заставленим майном, тому при оскарженні акту перевірки податкового органу в суді є ймовірність вирішення справи на користь Банку.
Тому, вважаємо, що керівництво Банку повинно зважити на різні правові позиції з цього питання, та самостійно прийняти рішення щодо потреби нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб при набутті права власності на заставлене майно позичальника-фізичної особи.
Також рекомендуємо надіслати письмовий запит до ДПА України з метою отримання індивідуального роз’яснення щодо порядку справляння податку у конкретній ситуації.



Розроблено: Vitgroup

© 2012
УКРАУДИТXXI.
Усі права застережено.