ukraud.com: У запитанні-відповіді від 06.06.2017р. «Яким чином оподатковується операція з отримання покупцем-резидентом кредит-ноти у вигляді винагороди у грошовій формі (бонусу, мотиваційних виплат) / зменшення суми зобов'язання перед постачальником-нерезиденто

Контактна інформація

Код ЄДРПОУ 30203617

Юридична адреса:
79000, Україна, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1

Фактична (поштова) адреса:
79000, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1
тел.:   +38(032) 2970569   (2610879);
тел./факс:   +38(032)2970569  
E-mail: ukraud_solt@yahoo.com

 

Ми б хотіли звернути Вашу увагу на наступні документи і їх основні ідеї за результатами огляду інформаційних видань:

 

1. У запитанні-відповіді від 06.06.2017р. «Яким чином оподатковується операція з отримання покупцем-резидентом кредит-ноти у вигляді винагороди у грошовій формі (бонусу, мотиваційних виплат) / зменшення суми зобов'язання перед постачальником-нерезидентом за поставлений товар?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Постачання послуг, згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пп. 186.2 і 186.3 ст. 186 ПКУ (п. 186.4 ст. 186 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Нормами ПКУ не визначено терміна «кредит-нота».

За загальними приписами кредит-нота - це розрахунковий документ, в якому міститься повідомлення, яке направляється однією із сторін (постачальником), що перебуває у розрахункових відносинах, іншій стороні (покупцеві) про запис у кредит-рахунку останньої певної суми через настання обставини, що створила у іншої сторони право вимоги цієї суми. Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь покупців (організацій, які придбавають товари у постачальника), які є винагородою за досягнення певних економічних показників та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПКУ маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються постачальником продукції (робіт, послуг), спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі виплати визнаються як оплата маркетингових послуг.

Отже, при виплаті продавцем-нерезидентом кредит-ноти у вигляді винагороди у грошовій формі (бонусу, мотиваційних виплат) покупцю-резиденту об'єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а винагорода у грошовій формі (бонуси), в свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.

Місцем постачання маркетингових послуг відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ є місце реєстрації постачальника таких послуг, тобто у даному випадку митна територія України.

Таким чином, у покупця-резидента при отриманні від продавця-нерезидента винагороди в грошовій формі (бонусу) у зв'язку з досягненням відповідних показників виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу).

Базою оподаткування ПДВ, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, у цьому випадку буде сума отриманої винагороди (сума бонусів).

З метою визначення порядку оподаткування отриманої підприємством кредит-ноти, яка зменшує суму зобов'язання покупця-резидента перед постачальником-нерезидентом за поставлений товар, потрібно врахувати, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до п. 190.1 ст. 190 ПКУ, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розд. III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187 ПКУ).

При цьому для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Згідно з п. 201.12 ст. 201 ПКУ документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Частиною першою ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-VI (далі - МКУ) визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини восьмої ст. 264 МКУ, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

При цьому, згідно з частиною першою ст. 266 МКУ декларант зобов'язаний, зокрема, здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого МКУ; на вимогу митного органу пред'явити товари для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Частинами четвертою та п'ятою ст. 266 МКУ визначено, що у разі самостійного декларування товарів декларантом відповідальність за вчинення порушення митних правил, передбачену МКУ, у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Враховуючи, що декларантом до митного оформлення було подано документи, які підтверджували відомості, внесені до митних декларацій, підстави для зміни цих відомостей у митних деклараціях згідно зі створеними після здійснення митного оформлення товарів документами відсутні, а тому відсутні підстави для коригування податкового кредиту, визначеного на підставі митної декларації.

 

2. У запитанні-відповіді від 01.06.2017р. «На підставі яких розрахункових документів заповнюється КОРО на господарську одиницю при здійснені перевезення пасажирів та багажу, при продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів, а саме: квитанцій, талонів, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю чи на підставі розрахункових квитанцій?» Державна фіскальна служба України наводить такі роз’яснення.

Відповідно до ст. 39 Закону України від 05.04.2001р. № 2344-III «Про автомобільний транспорт» документ для регулярних пасажирських перевезень для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Абзацом восьмим п. 3 розд. I Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016р. № 547, встановлено, що господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.

Згідно з п. 4 ст. 9 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами і доповненнями, реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та розрахункові книжки (далі - РК) не застосовуються, зокрема, при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Пунктом 10 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. № 1336, із змінами та доповненнями, визначено, зокрема, що дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) при продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міському, приміському та міжміському електротранспорті, міжміському автотранспорті, на морських і річкових суднах.

Таким чином, при продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів суб'єкти господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів та багажу, мають право використовувати РК та книги ОРО без використання РРО.

Відповідно до п. 3 глави 1 розд. II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016р. № 547 (далі - Порядок), книга ОРО реєструється на кожний РРО або, якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, на окрему господарську одиницю.

У графах 3 і 4 «номер та серія розрахункової квитанції: першої, останньої» книги ОРО на господарську одиницю зазначаються реквізити квитанцій (талонів тощо), виданих протягом дня при перевезенні пасажирів та багажу (першої та останньої).

Крім того, абзацом другим п. 8 глави 4 розд. II Порядку визначено, що в книзі ОРО на господарську одиницю можна створювати додаткові графи та виконувати записи, що підсумовують дані за розрахунками за день чи за місяць.

Враховуючи викладене вище, суб'єкт господарювання при здійснені перевезення пасажирів та багажу, при продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів, заповнює книгу ОРО на господарську одиницю на підставі квитанцій, талонів, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, виданих протягом дня. 

 

3. У запитанні-відповіді від 06.06.2017р. «Чи включаються до складу орендної плати орендаря кошти, отримані як відшкодування (компенсація) земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та чи підлягають такі суми оподаткуванню ПДВ (у тому числі за умови, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації таких витрат)?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна, сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном, зокрема таких як земельний податок, податок на нерухоме майно, так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно.

Отже, у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й таких складових, як земельний податок та податок на нерухоме майно.

Разом з цим, відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПКУ джерелами, зокрема, самостійної сплати грошових зобов'язань платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 ПКУ, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПКУ визначено, зокрема, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Отже, у випадку, якщо орендодавцем (крім бюджетної установи) отримуються кошти від орендаря як відшкодування (компенсація) земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такі кошти є складовою частиною орендної плати та включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку, у тому числі за умови, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації таких витрат.

 

4. У запитанні-відповіді від 02.06.2017р. «Який порядок оподаткування ПДВ операцій за договорами поставки товарів/послуг, за якими контрагентами було здійснено постачання товарів/послуг, розрахунки за які здійснюються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі платником, який застосовує касовий метод податкового обліку?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-       дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-       дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-       придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-       придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-       ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 601 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, зі змінами та доповненнями, визначено, що зобов'язання може бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Виходячи із зазначеного, обома контрагентами при постачанні товарів/послуг повинні бути визначені податкові зобов'язання, а при отриманні товарів/послуг - податковий кредит.

Припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не змінює визначені податкові зобов'язання/податковий кредит таких контрагентів.

Згідно із пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПКУ касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Якщо платником податку, який застосовує касовий метод податкового обліку, проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами поставки товарів/послуг, то таке зарахування є отриманням інших видів компенсацій вартості поставлених товарів/послуг.

При цьому такий платник податку на дату проведення зарахування зустрічних однорідних вимог визначає податкові зобов'язання за поставленими товарами/послугами та відповідно податковий кредит за отриманими товарами/послугами (за умови дотримання інших норм ПКУ щодо формування податкового кредиту).

 

 Щодо отримання повного тексту зазначених вище документів або отримання будь-яких коментарів, просимо звертатись в нашу аудиторську фірму за телефоном (032)2970569 або через електрону скриньку: ukr_aud@utel.net.ua.

 

 



Розроблено: Vitgroup

© 2012
УКРАУДИТXXI.
Усі права застережено.