ukraud.com: У листі від 09.03.2017р. № 424/2/99-99-15-02-02-10 «Щодо визнання пов'язаних осіб та деяких операцій контрольованими»

Контактна інформація

Код ЄДРПОУ 30203617

Юридична адреса:
79000, Україна, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1

Фактична (поштова) адреса:
79000, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1
тел.:   +38(032) 2970569   (2610879);
тел./факс:   +38(032)2970569  
E-mail: ukr_aud@utel.net.ua

 

 

Ми б хотіли звернути Вашу увагу на наступні документи і їх основні ідеї за результатами огляду інформаційних видань:

 

 

 

1. У листі від 09.03.2017р. № 424/2/99-99-15-02-02-10 «Щодо визнання пов'язаних осіб та деяких операцій контрольованими» Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Стосовно визнання пов'язаних осіб

 

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб:

 

-     одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

 

-     одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

 

-     одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

 

-     одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

 

-     принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

 

-     одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

 

-     юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

 

-     сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

 

Таким чином, якщо юридичні особи не відповідають вказаним критеріям, вони не вважаються пов'язаними особами.

 

За наявності обставин, зазначених в абзаці першому пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов'язаними особами з підстав, не передбачених у підпунктах «а» - «в» цього підпункту.

 

Поряд з цим повідомляємо, що контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи (пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Стосовно визнання операцій контрольованими

 

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податку і здійснюються:

 

а) з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених пп. 39.2.1.5 пп 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу;

 

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

 

в) з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, або які є резидентами цих держав;

 

г) з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

 

Отже, господарські операції між резидентами не підпадають під визначення контрольованих, незалежно від того, чи є вони пов'язаними особами, чи ні.

 

 

 

2. У запитанні-відповіді від 29.03.2017р. «Як здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування при формуванні та використанні резерву сумнівних боргів та при списанні дебіторської заборгованості?» Державна фіскальна служба України наводить такі роз’яснення.

 

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

 

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. III ПКУ.

 

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999р. № 237 (далі - П(С)БО № 10).

 

Відповідно до п. 8 П(С)БО № 10 величина сумнівних боргів, що визначена на дату балансу на основі класифікації дебіторської заборгованості, становить залишок резерву сумнівних боргів. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

 

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат (п. 10 П(С)БО № 10).

 

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів (п. 11 П(С)БО № 10).

 

Різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів та при списанні дебіторської заборгованості визначені у п. 139.2 ст. 139 ПКУ.

 

Отже, в періоді формування резерву сумнівних боргів фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ), а в періоді використання резерву сумнівних боргів фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ).

 

При списанні дебіторської заборгованості фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ).

 

 

 

3. У листі від 21.03.2017р. № 791/0/101-17/282 «Щодо врахування виплат до мінімальної заробітної плати» Міністерство соціальної політики України повідомляє.

 

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

 

Відповідно до ст. 3 1 Закону (в редакції Закону України від 06.12.2016р. № 1774-VIII) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

 

Тобто, якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати.

 

Частиною другою ст. 3 1 Закону визначений вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це - доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

 

Виплати, які не перелічені в ч. 2 ст. 3 1 Закону, мають враховуватись до мінімальної заробітної плати.

 

Щодо сум середнього заробітку, які зберігаються за працівниками за час оплати грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей; оплати додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством); оплати додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток; оплати додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; сум заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; сум, нарахованих особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва; оплати спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплати пільгового часу неповнолітнім; оплати працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки; оплати, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні; оплати простоїв не з вини працівника, то зазначені виплати не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, а це виплати, які розраховуються згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100. Суми середнього заробітку не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.

 

 

 

4. У запитанні-відповіді від 28.04.2017р. «Який алгоритм нарахування пені за порушення термінів сплати податкового зобов'язання?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

 

Згідно з пунктом 111.2 статті 111 Кодексу фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

 

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

 

Пунктом 129.1 статті 129 Кодексу встановлено, що нарахування пені розпочинається:

 

-     при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу);

 

-     при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу);

 

-     при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу).

 

З урахуванням пункту 129.3 статті 129 Кодексу нарахування пені закінчується:

 

-     у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Кодексу);

 

-     у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків (підпункт 129.3.2 пункту 129.3 статті 129 Кодексу);

 

-     у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України) (підпункт 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Кодексу);

 

-     при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини) (підпункт 129.3.4 пункту 129.3 статті 129 Кодексу).

 

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

 

На виконання пункту 129.4 статті 129 Кодексу:

 

-     на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день;

 

-     на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

 

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (пункт 129.5 статті 129 Кодексу).

 

 

 

5. У запитанні-відповіді від 12.04.2017р. «Який розмір ЄВ застосовує ЮО при виплаті працівнику-інваліду винагороди за цивільно-правовим договором?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Нормами частини п'ятої ст. 8 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для всіх платників ЄВ (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відс. до визначеної бази нарахування ЄВ.

 

Відповідно до п. 13 частини п'ятої ст. 8 Закону № 2464 ЄВ для підприємств, установ і організацій, у яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відс. визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ для працюючих інвалідів.

 

Згідно з п. 5 розд. III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449, із змінами та доповненнями, для підприємств, установ і організацій, у яких працюють інваліди, ЄВ встановлюється відповідно до Закону № 2464 у розмірі 8,41 відс. суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», із змінами та доповненнями, суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами для працюючих інвалідів.

 

Враховуючи вище зазначене, ЮО при виплаті працівнику-інваліду винагороди за цивільно-правовим договором застосовує ставку ЄВ у розмірі 22 відсотка.

 

 

 

6. У листі від 03.03.2017р. № 4493/6/99-99-15-02-02-15 «Щодо відображення в податковому обліку отриманої кредит-ноти від постачальника - нерезидента» Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Відображення операції з отримання кредит-ноти розглядається в залежності від умов, передбачених сторонами договору поставки.

 

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

 

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях отримання кредит-ноти від постачальника - нерезидента. Отже, такі операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.

 

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

 

Частинами першою та другою ст. 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

 

 

 

Щодо отримання повного тексту зазначених вище документів або отримання будь-яких коментарів, просимо звертатись в нашу аудиторську фірму за телефоном (032)2970569 або через електрону скриньку: ukr_aud@utel.net.ua.



Розроблено: Vitgroup

© 2012
УКРАУДИТXXI.
Усі права застережено.