ukraud.com: У запитанні-відповіді від 09.11.2016р. «На яку дату виникають податкові зобов'язання з ПДВ при отриманні попередньої (авансової) оплати в іноземній валюті за надані нерезиденту послуги на митній території України, а саме на дату надходження коштів на

Контактна інформація

Код ЄДРПОУ 30203617

Юридична адреса:
79000, Україна, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1

Фактична (поштова) адреса:
79000, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1
тел.:   +38(032) 2970569   (2610879);
тел./факс:   +38(032)2970569  
E-mail: ukr_aud@utel.net.ua

 

 

Ми б хотіли звернути Вашу увагу на наступні документи і їх основні ідеї за результатами огляду інформаційних видань:

 

 

 

1. У запитанні-відповіді від 09.11.2016р. «На яку дату виникають податкові зобов'язання з ПДВ при отриманні попередньої (авансової) оплати в іноземній валюті за надані нерезиденту послуги на митній території України, а саме на дату надходження коштів на розподільчий рахунок чи на дату надходження коштів на поточний рахунок в іноземній валюті та в національній валюті?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

 Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

 

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

 

-       або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

 

-       або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

 

Статтею 1 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями, передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.

 

Пунктом 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 492), визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання, зокрема, для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.

 

Згідно з п. 5.3 Інструкції № 492 на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів зараховуються кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), через розподільчі рахунки.

 

При цьому абзацом першим п. 2 постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016р. № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - Постанова № 386) встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі - НБУ).

 

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому п. 2 Постанови № 386, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо НБУ, у розмірі 65 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

 

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим п. 2 Постанови № 386 поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунка 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» (далі - розподільчий рахунок).

 

Виключно на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок уповноважений банк зобов'язаний без доручення клієнта здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті.

 

Таким чином, датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента.

 

Виходячи з цього, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні попередньої (авансової) оплати в іноземній валюті за надані нерезиденту послуги на митній території України є дата надходження коштів на поточний рахунок: в національній валюті, яка надійшла від обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України, та в іноземній валюті, перерахованій у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження її на такий рахунок.

 

 

 

2. У листі від 21.10.2016р. № 22779/6/99-99-15-03-02-15 «Про розгляд листа [щодо порядку складання податкових накладних підприємством, яке здійснює роздрібну торгівлю з використанням реєстраторів розрахункових операцій, за операціями з реалізації подарункового сертифіката та у разі оплати таким сертифікатом придбаної продукції]» Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

 

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

 

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

 

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

 

Отже, у разі реалізації платником податку подарункового сертифіката у магазині роздрібної торгівлі з використанням реєстратора розрахункових операцій податкові зобов'язання визначаються на дату оприбуткування коштів, сплачених за такий подарунковий сертифікат, у касі платника податку («перша подія»). При цьому оплата таким сертифікатом придбаної продукції буде «другою подією», яка не має податкових наслідків в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ.

 

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).

 

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПКУ податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

 

-       здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

 

-       виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

 

-       надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

 

Правила заповнення податкової накладної, складеної за щоденним підсумком операцій, визначено пунктами 8 та 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016р. за № 137/28267.

 

При цьому у податковій накладній, яка складається за щоденними підсумками операцій у разі здійснення роздрібної торгівлі товарами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звіті.

 

Таким чином, сума реалізації подарункового сертифіката включається до податкової накладної, складеної за щоденним підсумком операцій на дату такої реалізації («перша подія»).

 

На дату фактичного отримання продукції з оплатою таким подарунковим сертифікатом («друга подія») вартість такої продукції не включається до податкової накладної, що буде складена за щоденним підсумком операцій на цю дату (у разі, якщо вартість такої продукції дорівнює вартості подарункового сертифікату).

 

Якщо вартість продукції, що оплачується подарунковим сертифікатом, перевищує вартість подарункового сертифіката, то різниця між вартістю такої продукції та вартістю подарункового сертифіката, яка оплачується покупцем додатково, відображається у податковій накладній, яка складається за щоденним підсумком операцій на дату фактичного отримання продукції з використанням подарункового сертифіката.

 

Якщо вартість продукції, що оплачується подарунковим сертифікатом, менше вартості подарункового сертифіката, то різниця між вартістю такої продукції та вартістю подарункового сертифіката покупцю не повертається, а тому вважається, що продукцію продано за вартістю, що дорівнює вартості подарункового сертифіката. При цьому податкові зобов'язання, сформовані на дату реалізації подарункового сертифіката («перша подія»), не коригуються.

 

 

 

3. У запитанні-відповіді від 14.11.2016р. «Чи можливо припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Згідно з п. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, зі змінами та доповненнями, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

 

Пунктом 1.11 розд. 1 Інструкції про порядок контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999р. за № 338/3631, із змінами та доповненнями, передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

 

-       вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

 

-       вимоги однорідні;

 

-       строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

 

-       між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

 

Разом з тим, згідно зі ст. 387 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV, зі змінами та доповненнями, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

 

Відповідно до ст. 25 та ст. 44 Закону України від 20.05.1999р. № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України наділяється правом запроваджувати вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті, а також встановлювати порядок проведення обов'язкового продажу та розмір надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу.

 

Абзацом першим п. 2 постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016р. № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - Постанова № 386) встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

 

Уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

 

-       в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора / російських рублях (незалежно від суми операції);

 

-       в інших валютах (якщо загальна сума зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 доларів США) (п. 4 Постанови № 386).

 

Водночас вимоги п. 4 Постанови № 386 не поширюються на випадки припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіку).

 

З урахуванням вищезазначеного на період з 15.09.2016р. до 15.12.2016р., уповноважені банки можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

 

- в іноземній валюті (крім іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора / російських рублів), якщо загальна сума зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, не перевищує в еквіваленті 500000 доларів США;

 

- за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіку).

 

В інших випадках проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки не є можливим, оскільки призведе до порушення вимог законодавства України, зокрема, вищезазначених положень нормативно-правових актів.

 

 

 

4. У статті від 01.11.2016р. «Скорочення працівників: поетапні дії роботодавця та профспілки», «Довідник кадровика», листопад 2016 р., № 11 (173), с. 18 , наведено такі роз’яснення.

 

Нормативно-правові акти. Умовні скорочення

 

• ГКУ – Господарський кодекс України.

 

• КЗпП – Кодекс законів про працю України.

 

• ЦКУ – Цивільний кодекс України.

 

• Закон № 2232 – Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII.

 

• Закон № 3551 – Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-XII.

 

• Закон № 1045 – Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999р. № 1045-XIV.

 

• Закон № 5067 – Закон України «Про зайнятість населення» від 5.07.2012р. № 5067-VI.

 

• Інструкція № 58 – Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 .07.1993р. № 58.

 

Вивільнення працівників має провадитися відповідно до законодавства в кілька етапів.

 

1-Й ЕТАП

 

Видання наказу про внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства та проведення консультацій із профспілковим органом

 

Роботодавець розробляє певні науково обґрунтовані заходи щодо внесення змін в організацію виробництва і праці у зв'язку з відповідними обставинами, що склалися саме на цьому підприємства, після чого видає наказ (з основної діяльності підприємства) про внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства.

 

У наказі обов'язково зазначається:

 

– перелік посад, роботи на яких із певних причин не проводитимуться;

 

– кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису підприємства. При цьому прізвищ вивільнюваних працівників не зазначають.

 

Копію наказу подають виборному органу первинної профспілкової організації або профспілковому представникові не пізніше ніж за три місяці до звільнення працівників. Це буде офіційна інформація про початок проведення спільних консультацій відповідно до статті 49 4 КЗпП і статті 22 Закону № 1045.

 

Роботодавець протягом 30 днів (різниця між повідомленням профспілкового органу за три місяці про початок указаних вище дій згідно зі ст. 49 4 КЗпП і повідомленням конкретного працівника за два місяці про його вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників відповідно до ст. 49 2 КЗпП) проводить консультації з профспілковим органом про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків звільнення.

 

Під час проведення консультацій визначають:

 

– кількість і категорії працівників, яких може стосуватися вивільнення (уже можуть з'явитися конкретні прізвища);

 

– строки проведення звільнень;

 

– можливість працевлаштування, перенавчання (перекваліфікації) працівників;

 

– інші спільні заходи сторін соціального діалогу щодо пом'якшення наслідків зазначених заходів.

 

У разі скорочення чисельності або штату працівників переважне право залишитися на роботі надається працівникам, котрі мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці (частина перша ст. 42 КЗпП).

 

За рівних умов продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП надається:

 

– сімейним – за наявності двох і більше утриманців;

 

– особам, у сім'ї яких нема інших працівників із самостійним заробітком;

 

– працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві;

 

– працівникам, які навчаються у вищих і професійно-технічних навчальних закладах без відриву від виробництва;

 

– учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551;

 

– авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

 

– працівникам, які дістали на цьому підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання;

 

– особам із числа депортованих з України – протягом п'яти років із часу повернення на постійне місце проживання до України;

 

– працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.

 

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя ст. 42 КЗпП).

 

Якщо посада, яка підлягає виключенню зі штатного розпису, єдина, то, відповідно, і конкурувати працівникові на умовах, визначених статтею 42 КЗпП, нема з ким. Наприклад, зі штатного розпису виключають посаду юриста (вона єдина). Такий юрист може претендувати на будь-які інші вільні посади відповідно до рівня його кваліфікації (навіть на посади робітників чи обслуговуючого персоналу).

 

Згідно з частиною третьою статті 184 і статтею 186 1 КЗпП заборонено звільняти з ініціативи роботодавця (у т. ч. за п. 1 ст. 40 КЗпП, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням):

 

– вагітних жінок;

 

– жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста ст. 179 цього Кодексу);

 

– одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда;

 

– батьків, які виховують дітей без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

 

– опікунів (піклувальників);

 

– одного з прийомних батьків;

 

– одного з батьків-вихователів.

 

З указаної підстави заборонено також звільняти:

 

– працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, – протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов'язано зі станом здоров'я (частина четверта ст. 252 КЗпП);

 

– працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також призваних на військові збори (частини третя й четверта ст. 119 КЗпП, ч. 11 ст. 29 і ч. 2 ст. 39 Закону № 2232);

 

– молодих спеціалістів (ст. 197 КЗпП) та ін.

 

Разом із тим зазначені працівники, як і решта працівників, мають право в цей період звільнитися за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП), у зв'язку з переведенням на інше підприємство (п. 5 ст. 36 КЗпП).

 

Після завершення відповідних консультацій і переговорів визначаються конкретні особи (прізвища вивільнюваних працівників), розробляється план їх працевлаштування (переважно на своєму підприємстві), програма навчання (перекваліфікації) таких працівників іншим професіям за кошти роботодавця на своєму підприємстві або на спеціалізованих курсах підвищення кваліфікації (перекваліфікації). Також можуть проводитися переговори з органами місцевої влади й центрами зайнятості з приводу проведення такої спільної роботи.

 

2-Й ЕТАП

 

Повідомлення працівника про звільнення й доведення відповідної інформації до відома державної служби зайнятості

 

Відповідно до статті 49 2 КЗпП роботодавець видає другий наказ (тепер уже з персоналу) про попередження конкретних працівників про можливе їх вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці, як правило, окремим письмовим повідомленням або під розписку в зазначеному наказі. Дата відліку двох місяців починається не з дня видання наказу, а з дня попередження конкретної особи про її звільнення.

 

У статті 49 2 КЗпП зазначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві. Якщо робота за відповідною професією чи спеціальністю відсутня, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону № 5067, роботодавець доводить до відома органи державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

 

Вимоги частин першої – третьої статті 49 2 КЗпП не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

 

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їхніми професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а в разі їх відсутності – підбирає іншу роботу з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

 

Якщо виключенню зі штатного розпису підлягають вакантні посади, вони мають бути виключені ще до попередження працівників про вивільнення. Тобто штатний розпис є динамічним, а не сталим документом.

 

Жінкам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного – відповідно до медичного висновку) віку, під час повідомлення потрібно роз'яснити, що вони не звільняються (частина третя ст. 184 КЗпП), але їхні посади будуть виключені зі штатного розпису, та запропонувати їм нові робочі місця. Не попередити таких жінок роботодавець не має права. Зазначених працівників можна звільнити лише після досягнення дитиною трирічного (шестирічного – відповідно до медичного висновку) віку, попередньо запропонувавши їм підходящу роботу.

 

Якщо працівник відмовляється ознайомитися з наказом під розписку або працювати на запропонованих вільних посадах, складають акт за підписом не менше трьох осіб, в якому зазначають усі обставини відмови працівника, а також те, що працівникові роз'яснено зміст і вимоги пункту 1 статті 40 і статті 49 2 КЗпП.

 

Якщо працівник дав згоду на переведення на вільну посаду, чекати двох місяців нема потреби. Його можна згідно із частиною першою статті 32 КЗпП перевести на цю посаду навіть у день попередження.

 

До трудової книжки працівника вносять запис:

 

«Переведений(а) на таку-то посаду».

 

Якщо вивільнюваний працівник не бажає відпрацьовувати двох місяців, його можна звільнити (за згодою профспілкового органу) до закінчення зазначеного терміну. Для цього він має подати заяву, наприклад, такого змісту:

 

«Прошу питання щодо мого скорочення вирішити без відпрацювання двох місяців у зв'язку з...» (зазначається поважна причина, наприклад, термінове працевлаштування на інше підприємство тощо).

 

У зазначеному випадку неправомірно писати в заяві: «Прошу звільнити мене за статтею 40 КЗпП України», тобто працівник не може просити звільнити його з ініціативи роботодавця (були випадки, коли прокуратура та/або центри зайнятості заперечували в цьому разі кваліфікувати таке дострокове звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП).

 

3-Й ЕТАП

 

Отримання згоди профспілкового органу на звільнення працівника

 

Незадовго до закінчення двомісячного строку, але не більше одного місяця роботодавець подає профспілковому органу обґрунтоване письмове подання для отримання згоди на звільнення працівника – члена профспілки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП.

 

Якщо працівник є членом виборного органу профспілки, то спочатку розглядається подання роботодавця на засіданні цього органу, а потім ще одне його подання – на засіданні профспілкового органу вищого підпорядкування (частина третя ст. 252 КЗпП).

 

На засідання профспілкового органу для викладу й обґрунтування свого подання прибуває сам роботодавець або його представник, зазначений у поданні чи в спеціальній довіреності (правила представництва – за ЦКУ).

 

Подання роботодавця має розглядатися в присутності праців 

Розроблено: Vitgroup

© 2012
УКРАУДИТXXI.
Усі права застережено.