ukraud.com: У запитанні-відповіді від 04.11.2016р. «Як оподатковуються доходи нерезидента, отримані за договорами з надання транспортно-експедиційних послуг?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

Контактна інформація

Код ЄДРПОУ 30203617

Юридична адреса:
79000, Україна, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1

Фактична (поштова) адреса:
79000, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1
тел.:   +38(032) 2970569   (2610879);
тел./факс:   +38(032)2970569  
E-mail: ukr_aud@utel.net.ua

 

 

Ми б хотіли звернути Вашу увагу на наступні документи і їх основні ідеї за результатами огляду інформаційних видань:

 

 

 

1. У запитанні-відповіді від 04.11.2016р. «Як оподатковуються доходи нерезидента, отримані за договорами з надання транспортно-експедиційних послуг?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Відповідно до п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.

 

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір з перевезення вантажу, забезпечити відправку й одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

 

Статтею 4 Закону України від 01.07.2004р. № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон № 1955) визначено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

 

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

 

Експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів (ст. 8 Закону № 1955).

 

Згідно зі ст. 9 Закону № 1955 істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору.

 

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.

 

До плати експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

 

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

 

З урахуванням пп. «й» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), не вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 ПКУ, доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

 

Таким чином, плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги відповідно до договору транспортного експедирування не є об'єктом оподаткування згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

 

Статтею 912 ЦКУ визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

 

Тобто фрахтування за своєю суттю є орендою відповідного транспортного засобу для здійснення перевезень.

 

Згідно з пп. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

 

-       перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

 

-       перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

 

Підпунктом 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПКУ встановлено, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому:

 

-       базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

 

-       особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

 

Відповідно до положень пп. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 ПКУ базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

 

Отже, якщо експедитор здійснює перевезення вантажу з використанням власного транспортного засобу, то послуги з перевезення розглядаються як фрахт, і в разі здійснення виплати винагороди за фрахтування експедитору-нерезиденту застосовуються положення міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток.

 

У разі залучення нерезидентом з метою виконання договору транспортного експедирування третіх осіб, у тому числі нерезидентів, що надають послуги з фрахту, то компенсація таких виплат резидентом нерезиденту-експедитору не вважаються сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування. Компенсація таких виплат відповідно до пп. «й» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

 

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 ПКУ).

 

Згідно з п. 103.2 ст. 103 ПКУ особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

 

Пунктом 103.3 ст. 103 ПКУ встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

 

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником), або є тільки посередником щодо такого доходу.

 

Таким чином, якщо відшкодування витрат на фрахтування транспортного засобу здійснюється не безпосередньо фрахтувальнику-нерезиденту, а експедитору, то така виплата не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток.

 

 

 

2. У листі від 03.10.2016р. № 21408/6/99-99-15-03-02-15 «Про надання відповіді [щодо порядку заповнення податкової накладної / розрахунку коригування]» Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Щодо можливості зазначення платником податку у податковій накладній номера та дати цивільно-правового договору, у межах якого відбувається постачання товарів/послуг

 

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 Кодексу).

 

Пунктом 201.2 статті 201 Кодексу визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

 

Законом України від 16.07.2015р. № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» з 29.07.2015р. з обов'язкових реквізитів податкової накладної виключено реквізит «Вид цивільно-правового договору» (підпункт «и» пункту 201.1 статті 201 Кодексу).

 

Згідно з формою та порядком заповнення податкової накладної, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016р. за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307), графи для зазначення виду цивільно-правового договору у податковій накладній не передбачено.

 

Водночас реквізит «Номенклатура товарів/послуг продавця», який віднесено до складу обов'язкових (підпункт «е» пункту 201.1 статті 201 Кодексу), має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг, та не повинен містити інших даних, зокрема щодо номера та дати цивільно-правового договору.

 

Таким чином, відображення реквізиту «Вид цивільно-правового договору» у податковій накладній не передбачено.

 

Щодо порядку заповнення графи 1 «№ з/п рядка податкової накладної, що коригується» розділу «Б» розрахунку коригування до податкової накладної

 

Пунктом 21 Порядку № 1307 визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 Кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

 

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в ЄРПН аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених Порядком № 1307.

 

Відповідно до форми розрахунку коригування графа 1 розділу Б має назву «№ з/п рядка податкової накладної, що коригується».

 

Отже, у графі 1 розділу «Б» розрахунку коригування зазначається саме номер рядка податкової накладної, до якої складається розрахунок коригування, згідно номенклатури товарів/послуг, вартість чи кількість яких коригується.

 

Щодо віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних / розрахунків коригування, в яких графи «Номенклатура товарів/послуг продавця» та «№ з/п рядка податкової накладної, що коригується» відповідно заповнені з помилками

 

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що наявність помилок, які не заважають ідентифікувати операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не може бути єдиною підставою для виключення сум ПДВ, зазначених у такому розрахунку коригування, зі складу податкового кредиту покупця - платника податку.

 

Отже, наявність помилок при заповненні, зокрема граф податкової накладної / розрахунку коригування «Номенклатура товарів/послуг продавця» та «№ з/п рядка податкової накладної, що коригується» відповідно, що не заважають ідентифікувати операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не може бути підставою для виключення податкової накладної / розрахунку коригування зі складу податкового кредиту, якщо немає інших підстав для його зменшення.

 

Для виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної, в якій допущені такі помилки (пункт 192.1 статті 192 Кодексу).

 

Таким чином, платник податку з метою виправлення у податковій накладній / розрахунку коригування допущених помилок, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, має право згідно з пунктом 192.1 статті 192 Кодексу скласти розрахунок коригування до податкової накладної, що містить помилки в обов'язкових реквізитах, та зареєструвати його в ЄРПН.

 

При допущенні помилки у розрахунку коригування платник податку має право скласти другий розрахунок коригування до податкової накладної, в якому будуть виправлені показники розрахунку коригування, складеного з помилками.

 

При цьому розрахунки коригування, складені з метою виправлення помилок, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у податковій звітності з ПДВ не відображаються.

 

Щодо порядку заповнення та округлення показників в окремих графах податкової накладної

 

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

 

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1307 загальний обсяг постачання по операціях з постачання товарів/послуг, передбачених у податковій накладній, відображається у відповідних рядках V - IX розділу А такої податкової накладної та складається із суми показників рядків графи 10 розділу Б залежно від коду ставки, зазначеного у графі 8 розділу Б, а суми ПДВ за такими операціями відображаються у рядках III та IV розділу А залежно від ставки податку та визначаються шляхом множення обсягів постачання (рядки V та VI розділу А) на ставку податку (20 відс. та 7 відс. відповідно).

 

Загальна сума ПДВ за операціями з постачання товарів/послуг, передбачених у податковій накладній, відображається у рядку II розділу А та визначається як сума рядків III та IV розділу А. Загальна сума коштів, що підлягає сплаті, відображається у рядку I розділу А та визначається як сума загальних обсягів постачання та загальної суми ПДВ (рядок II розділу А + рядки V - VIII розділу А; у випадку здійснення звільнених операцій - рядок I розділу А дорівнює рядку IX розділу А).

 

При цьому Порядком № 1307 визначено, що усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються у гривнях з копійками (пункт 4 Порядку № 1307) та не визначено обмеження щодо кількості знаків, яку можуть містити після коми кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної.

 

Так, зокрема, загальний обсяг постачання товарів/послуг, операції з постачання яких оподатковуються за ставкою 20 відс., відображається у рядку V розділу А податкової накладної та складається із суми показників рядків графи 10 розділу Б, в яких у графі 8 розділу Б зазначено код ставки «20».

 

При цьому сума ПДВ за такими операціями відображається у рядку III розділу А податкової накладної та визначається шляхом множення показника рядка V розділу А такої накладної на ставку 20 відсотків.

 

Таким чином, для коректного заповнення податкової накладної необхідно чітко дотримуватись порядку заповнення податкової накладної, визначеного Порядком № 1307, та положень підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу, а саме ПДВ становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (а не вираховується з неї).

 

ДФС забезпечена можливість реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в окремих графах яких є певна розбіжність за рахунок округлення вартісних показників. 

 

 

 

3. У листі від 06.10.2016р. № 21777/6/99-99-15-03-02-15 «Про розгляд листа [щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій зі згортання (погашення) дебіторської та кредиторської заборгованостей]» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

 

-       придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

 

-       придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

 

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПКУ, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

 

У разі попередньої оплати товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПКУ, також відсутній, та, відповідно, відсутнє право платника на податковий кредит за такими товарами/послугами.

 

Враховуючи викладене, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, а також у випадку формування податкового кредиту при попередній оплаті товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської/дебіторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг та/або при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг.

 

 

 

4. У листі від 24.10.2016р. № 22921/6/99-99-15-02-02-15 «Щодо трансфертного ціноутворення за операціями між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, між постійним представництвом нерезидента в Україні та іншим нерезидентом» Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних компаній, організацій, що утворені відповідно до законодавства інших держав з місцезнаходженням на території України, є нерезидентами.

 

Водночас постійне представництво нерезидента, що здійснює господарську діяльність на території України, прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента (пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

 

Починаючи з 1 січня 2015 року, Законом України від 17.07.2015р. № 609 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансферного ціноутворення» внесено зміни, зокрема до ст. 39 Кодексу.

 

Так, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є (пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу):

 

а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

 

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

 

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими також є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

 

Вказані господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

 

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

 

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

 

Операції, здійснені між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, не вважаються контрольованими оскільки здійснюються в межах однієї особи.

 

Водночас у разі якщо господарські операції здійснюються постійним представництвом нерезидента в Україні - платником податку з іншим нерезидентом - пов'язаною особою, чи іншим нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, операції постійного представництва нерезидента в Україні будуть вважатися контрольованими за умови досягнення критеріїв, визначених пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

 

Крім того, зовнішньоекономічні господарські операції постійного представництва нерезидента в Україні з продажу товарів через інших нерезидентів комісіонерів будуть вважатися контрольованими у разі виконання умов, визначених пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

 

 

 

5. У листі від 28.10.2016р. № 23381/6/99-99-15-02-02-15 «Щодо оподаткування податком на прибуток та ПДВ операцій з отримання бонусу в грошовій формі на підставі кредит-ноти від постачальника - нерезидента» Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

 

Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями з отримання бонусу в грошовій формі на підставі кредит-ноти від постачальника - нерезидента.

 

Отже, такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

 

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

 

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).

 

Щодо оподаткування ПДВ операцій з отримання бонусу вигляді грошових коштів на підставі кредит-ноти.

 

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

 

Постачання послуг, згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

 

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. п. 186.2 і 186.3 ст. 186 Кодексу (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).

 

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

 

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь покупців (організацій, які придбавають товари у постачальника), які є винагородою за досягнення певних економічних показників та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника.

 

Оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються постачальником продукції (робіт, послуг), зокрема, за чітке дотримання графіка замовлень, спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі виплати визнаються як оплата маркетингових послуг.

 

Отже, при виплаті продавцем-нерезидентом винагороди у грошовій формі (бонусу, мотиваційних виплат, які у листі названі кредит-нотою) покупцю-резиденту за чітке дотримання графіка замовлень об'єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а винагорода у грошовій формі (бонуси), в свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.

 

Місцем постачання маркетингових послуг відповідно до пункт 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації постачальника таких послуг, тобто у даному випадку митна територія України.

 

Таким чином, у покупця-резидента при отриманні від продавця-нерезидента винагороди в грошовій формі (бонусу) у зв'язку з досягненням відповідних показників (зокрема, чіткого дотримання графіка замовлень) виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу).

 

Базою оподаткування ПДВ, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, у цьому випадку буде сума отриманої винагороди (сума бонусів).

 

 

 

6. У запитанні-відповіді від 08.11.2016р. «Як у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств відображаються суми авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток?» Державна фіскальна служба України наводить такі роз’яснення.

 

Згідно з пп. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), крім випадків, передбачених пп. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

 

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у Декларації за звітний (податковий) рік.

 

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

 

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому Декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

 

Сума авансового внеску, яка має бути сплачена при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді, відображається у рядку 6 додатка АВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015р. № 897 (далі - Декларація), та переноситься до рядка 20 Декларації.

 

Розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків здійснюється у додатку ЗП до Декларації, а саме:

 

- у рядку 16.2 додатка ЗП відображаються авансові вне 

Розроблено: Vitgroup

© 2012
УКРАУДИТXXI.
Усі права застережено.