ukraud.com: У запитанні-відповіді від 20.10.2016р. «Чи може бути віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, не включеної до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати її складання, шляхом подання уточнюючого

Контактна інформація

Код ЄДРПОУ 30203617

Юридична адреса:
79000, Україна, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1

Фактична (поштова) адреса:
79000, м. Львів, вул. С. Томашівського, 5/1
тел.:   +38(032) 2970569   (2610879);
тел./факс:   +38(032)2970569  
E-mail: ukr_aud@utel.net.ua

 

 

Ми б хотіли звернути Вашу увагу на наступні документи і їх основні ідеї за результатами огляду інформаційних видань:

 

 

 

1. У запитанні-відповіді від 20.10.2016р. «Чи може бути віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, не включеної до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати її складання, шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

 

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше:

 

-       ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних /  розрахунків коригування до таких податкових накладних.

 

Водночас п. 50.1 ст. 50 ПКУ визначено, що в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

 

Таким чином, суму ПДВ за своєчасно зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною, яку не включено до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної, може бути віднесено до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому таку податкову накладну складено (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ).

 

Якщо протягом 365 календарних днів до складу податкового кредиту не включено суму ПДВ за податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН з порушенням термінів, то таку суму також може бути віднесено до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому таку податкову накладну зареєстровано в ЄРПН (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ).

 

 

 

2. У листі від 17.06.2016р. № 25-0004/51559 «Про розгляд звернення [стосовно порядку здійснення розрахунків в готівковій іноземній валюті під час перебування у відрядженні за межами України на службовому автотранспорті за отримані послуги з ремонту та техобслуговування цього автотранспорту]» Національний банк України повідомляє таке.

 

Порушене питання регулюється законодавством України, зокрема:

 

-       Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959);

 

-       Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет);

 

-       Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007р. № 200 (далі - Правила № 200);

 

-       Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492 (далі - інструкція № 492);

 

-       постановою Правління Національного банку України від 28.05.2012р. № 209 «Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту» (далі - постанова № 209).

 

Згідно з цими нормативно-правовими актами готівкова іноземна валюта може бути використана за межами України юридичними особами - резидентами та фізичними особами - підприємцями (далі - юридичні особи) через повноважених осіб виключно у випадках, визначених у главах 2, 3 та 7 Правил № 200.

 

Відповідно до глави 2 Правил № 200 юридичні особи мають право використовувати з поточних рахунків готівкову іноземну валюту для забезпечення витрат на відрядження за кордоном.

 

Звертаємо увагу на те, що пунктом 12 розділу III Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59, встановлено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту, що має бути визначено у наказі (розпорядженні) керівника підприємства.

 

Відшкодовуються також інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.

 

Також главою 3 Правил № 200 встановлено, що юридичні особи, які мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують), мають право використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, у порядку, встановленому цим нормативно-правовим актом.

 

При цьому зазначаємо, що главою 8 Інструкції № 492 передбачена можливість використання коштів з поточного рахунку юридичних осіб в іноземній валюті за допомогою електронних платіжних засобів виключно для: одержання готівки за межами України для оплати витрат на відрядження; здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов'язані з витратами на відрядження та витратами представницького характеру, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням та перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародної конвенції про дорожній рух.

 

Слід зауважити, що у разі якщо вказані у запиті операції не є імпортом товарів у розумінні статті 1 Закону № 959 (тобто, йдеться про оплату фізичною особою, яка не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, від свого імені та для власного споживання послуг з ремонту і технічного обслуговування автотранспорту), то відповідні розрахунки за межами України не є розрахунками в межах торговельного обороту (до яких згідно з постановою № 209 належать саме розрахунки за експорт, імпорт товару). Такі операції здійснюються без укладання зовнішньоекономічного договору і на них не поширюється обмеження статті 7 Декрету щодо здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту через уповноважені банки.

 

Якщо ж зазначені у запиті розрахунки є імпортом товарів у розумінні Закону № 959 (тобто йдеться про оплату послуг нерезидента від імені та за дорученням юридичної особи - резидента як українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності), то вони є розрахунками в межах торговельного обороту згідно з постановою № 209. Такі операції мають здійснюватися з укладанням зовнішньоекономічного (імпортного) договору і, крім того, на них поширюються усі вимоги, встановлені валютним законодавством України для розрахунків у межах торговельного обороту, у тому числі, і статті 7 Декрету.

 

 

 

3. У запитанні-відповіді від 24.10.2016р. «Чи підлягають списанню помилково та/або надміру сплачені суми податків (зборів), які обліковуються в інтегрованих картках платників податків більше 1095 днів і на повернення яких платниками не подано заяви?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Згідно з п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

 

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати (п. 102.5 ст. 102 ПКУ).

 

Відповідно до п. 4 глави 2 розд. III Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. № 422, зокрема, підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, на підставі рішення керівника (заступника керівника) органу Державної фіскальної служби щоденно списує помилково та/або надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в інтегрованій картці платника більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум.

 

При цьому надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

 

 

 

4. У запитанні-відповіді від 19.10.2016р. «Який порядок оскарження платником податків дій посадових осіб контролюючих органів?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Закон України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 393), регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права, зокрема оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

 

Абзацом четвертим п. 2 розд. II Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній фіскальній службі України та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2015р. № 271, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2015р. за № 484/26929 (далі - Порядок), визначено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

 

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (абзац перший ст. 16 Закону № 393).

 

Згідно зі ст. 5 Закону № 393 звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

 

Звернення може бути усним чи письмовим.

 

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

 

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

 

Звернення в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подаються їх законними представниками (п. 4 розд. II Порядку).

 

Відповідно до п. 5 розд. II Порядку звернення громадян мають бути оформлені відповідно до вимог ст. 5 Закону № 393.

 

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається (частина сьома ст. 5 Закону № 393).

 

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає (частина перша ст. 8 Закону № 393).

 

Звернення, оформлене без дотримання вимог ст. 5 Закону № 393, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніше ніж через десять днів від дня надходження, крім випадків, передбачених частиною першою ст. 7 Закону № 393. Копія такого звернення та другий примірник роз'яснення залишаються у справі підрозділу з роботи зі зверненнями громадян (п. 12 розд. II Порядку).

 

Анонімні звернення розгляду не підлягають (крім анонімних повідомлень про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції»). Анонімні звернення після реєстрації доводяться до відома керівників структурних підрозділів відповідно до їх функціональних повноважень. Оригінал або копія анонімного звернення разом із другим примірником роз'яснення підшиваються до справи (п. 16 розд. II Порядку).

 

Забороняється направляти скарги громадян на розгляд тим органам чи посадовим особам, дії або рішення яких оскаржуються (п. 4 розд. III Порядку).

 

Якщо у зверненні поряд з питаннями, що належать до компетенції органу ДФС, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то при наданні відповіді на звернення роз'яснюється порядок вирішення таких питань (п. 5 розд. III Порядку).

 

Початком строку розгляду звернення вважається день його реєстрації в органах ДФС, а закінченням - день направлення відповіді заявнику (п. 10 розд. III Порядку).

 

Також відповідно до п. 1 частини другої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. № 2747-IV, із змінами та доповненнями, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

 

 

 

5. У запитанні-відповіді від 21.10.2016р. «Чи необхідно за місцем проживання керівника, яке є основним місцем обліку ЮО, подавати до контролюючого органу повідомлення за ф. № 20-ОПП?» Державна фіскальна служба України повідомляє.

 

Пунктом 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами (далі - ПКУ), визначено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

 

Відповідно до пункту 63.3 ст. 63 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах, зокрема, за місцезнаходженням юридичних осіб (основне місце обліку), відокремлених підрозділів юридичних осіб, а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

 

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

 

Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей із ЄДР не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей контролюючими органами (п. 64.1 ст. 64 ПКУ).

 

Процедури обліку об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, визначені розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014р. № 462) (далі - Порядок).

 

Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП (додаток 11 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

 

Отже, будь-яка юридична особа (незалежно від того, за якою адресою вона зареєстрована) зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП.

 

 

 

Щодо отримання повного тексту зазначених вище документів або отримання будь-яких коментарів, просимо звертатись в нашу аудиторську фірму за телефоном (032)2970569 або через електрону скриньку: ukr_aud@utel.net.ua.



Розроблено: Vitgroup

© 2012
УКРАУДИТXXI.
Усі права застережено.